• Мостиська районна рада

    офіційний веб-сайт

  • Прапор Мостиська

Мостиський район

Мостиський район

Мостиський район - адміністративно-територіальна одиниця на заході Львівської області України. Районний центр місто Мостиська.

Загальні відомості.

Мостиський район створений у січні 1940 року. На півночі межує з Яворівським, на сході - Городоцьким, на півдні - Самбірським і Старосамбірським районами, на заході - з Республікою Польща.

Найстаршими населеними пунктами району на основі першої письмової згадки, є: місто Судова Вишня (стара назва Вишня), перша письмова згадка 1230р.; Черневе (1300); Крукеничі (1366р.); Стоянці (1366р.); Пнікут (1366р.); Поповичі (1387р.); Мостиська (стара назва Мостища, 1392р.). Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001р. № 878 Мостиська і Судова Вишня занесені до Списку історичних населених місць Львівської області. Територією району протікають ріки: Вишня-79км., Січна-25км., Бухта-26км. та дрібні річки. Район перетинають шосейні дороги Львів - Перемишль, Дрогобич - Яворів, Дрогобич - Перемишль. У північній частині Мостиського району проходить залізничний шлях Львів - Перемишль.

Віддаль від райцентру м.Мостиська до обласного центру м.Львова 70км.

Сучасна територія Мостищини займає площу 845 км2, що становить 4% території Львівської області.

Адміністративно поділений: на дві міські ради - Мостиську - 9162чол. і Судововишнянську - 6436 чол. та 31 сільську раду, яким підпорядковано 110 сільських населених пунктів, де проживає 41805чол. Густота населення 73 особи/км2.. Населення району: українці 91,8%, поляки 7,6%, інші 0,6%.(дані перепису населення 2001р.).

В районі нараховується: ліцеїв-1, шкіл 1-3 ступенів - 15, шкіл 1-2 ступенів - 31, шкіл 1ступеня - 10, дитячих садочків - 5, будинків школяра - 2, спортшкіл - 1, лікарень-2, фельдшерсько-акушерських пунктів-52, сільських лікарських амбулаторій-2, амбулаторій загальної практики сімейної медицини-7, Народних домів - 73, бібліотек - 62.

В надрах району є такі корисні копалини: природний газ, торф, глина, пісок. Виявлено термічні води.

З 2009р. в с.Поповичі щороку проходить міжнародний фестиваль Fort.Missia.

Географія.

Географічне положення Мостищини визначається такими координаторами:

  • на півночі - c.Малнівська Воля 490 54`19`` пн.ш. 23 07 11 сх.д.
  • на півдні - с.Крукеничі (Крукеницький ліс) 49 41 07пн.ш. 23 09 14 сх.д.
  • на заході - с.Циків 49 43 21пн.ш. 22 52 30 сх.д.
  • на сході - с.Довгомостиська 49 46 23пн.ш. 23 25 28 сх.д.

Мостищина розташована в межах Сянсько-Дністровського межиріччя, де з південного заходу на північний схід проходить частина Головного Європейського вододілу. Тут бере свій початок велика географічна частина із специфічними рисами природи - Надсяння, яке складається з двох дуже відмінних між собою природних районів: Надсянської або Яворівської улоговини, пониженої до 150 метрів над рівнем моря і залісеної території, та Сянсько-Дністровської увалистої височини з абсолютними висотами понад 300 м. над рівнем моря і рідко залісеною територією.

Найвищою точкою району є гора Радохінська (337 м. над рівнем моря), друга за висотою є гора біля с.Вишенька - 327 м., третьою - гора Бобівка (325 м.), біля с.Радохінці.

Клімат

Клімат Мостищини - помірно-континентальний, близький до помірно-теплого, властивого Західно-Європейському континенту. Літо-тепле, тривале. Зима-короткочасна, холодна, з частими відлигами. Весна-прохолодна, із частими і пізніми приморозками. Осінь-суха і тепла. За останніх шість років: кількість морозних днів в році - 59; середня температура січня - 2.6 С, а липня +19.6 С. Середньорічна кількість опадів 690-750 мм. Радіаційний баланс позитивний і становить 20ккал/см2. Місто Мостиська найтепліший районний центр Львівської області, яке впродовж десятиліть обминають катаклізми.

Історія

Початки заселення Мостищини, як частини території Надсяння, сягають праісторичних часів, оскільки віднайдені матеріали археології свідчать, що перша постійна оселя, виникла на південному схилі Комарової гори (місто Вишня) ще у 1-2 столітті, а знайдені римські монети з зображенням Траяна, римський надгробний камінь та уламки римської кераміки говорять про те, що через терени давньої Мостищини проходила вітка відомого в історії т. зв. Ольвійського шляху, яким прямували римські купці з провінції Дакії та Паннонії через Карпати на північ… і дальше на схід - до Ольвії над Чорним морем. Про кам'яну добу говорять знайдені археологами кам'яні молотки, сокири, мотики, серпи, пилки з каменю.

Описані в історичних документах племенні спільноти, що жили на цій землі, найімовірніше були хорватами, які зараховані в "В Повісті временних літ" до руських племен. Місце їх поселення - територія між ріками Бугом, Сяном і Дністром. За словами того ж літопису, князь Володимир Святославович 993 року заволодів цими теренами (землями), завершивши об`єднання руських племен в Київській державі. Але про якісь організаційні структури на цій території важко щось вірогідно сказати.

Багатовікова історія Мостищини у значній мірі пов'язана з історією Перемиcької землі. Мостиська і Перемишль знаходились на шляху "Чорного щляху" Львів-Краків. Відстань між ними 28 км. Першою історично документованою політичною організацією на території Перемишльської землі, до якої входила Мостищина, є Перемиське князівство Ростиславичів, де в період 1084-1087 роках Перемишль став столицею удільного руського князівства. Від польських земель ця територія була відділена пущами (лісами) між річками Вислокою і Дунайцем та між Сяном і Віслою. В межах того князівства знаходились замки в Мостищі (Мостиська) і Вишні (Судова Вишня).

У пізніших роках Мостищина входить до складу руського Галицько-Волинського князівства. Першою адміністративною структурою на землях стародавньої Мостищини, близькою до повіту чи староства, була Мостиська волость, центром якої є село Мостища.

Наприкінці існування Галицько-Волинської Держави, Перемиська земля, до якої входила Мостиська волость, у 1340р. стала тереном польської експансії на українські землі. Коли галицькі бояри отруїли останнього володаря князя Болеслава-Юрія - 2-го, галицьку державу очолив його прихильник Дмитро Детько, який стояв на чолі боярської княжої ради. Він був власником Перемишля, а разом зі своєю жінкою Іванкою був власником наших сіл: Поповичі і Плешевичі. Він змагав з польським королем Казимиром Великим ще 9-ть років.

З 1349р. посилюється окупація Галичини. Спочатку вона зазнає не тільки польської, але й угорської окупації. А з 1387р. на наших теренах влада Польщі. По декількох роках скрізь і всюди домінують польські прізвища старостів, державців, орендарів і власників маєтків.

Мостиська волость зберігалась у Першій Речі Посполитій, аж до того часу, поки на початку 15-го ст.. відносно малі волості було ліквідовано. Такій ліквідації підлягала Мостиська волость, територія якої увійшла до складу досить великого Перемиського староства.

У 1504р. м.Мостиська стають центром повіту, до складу якого увійшло 6 поселень:

  • с.Бунів (королівська власність)
  • с.Ляшки (кор.вл.)
  • м.Мостиська (кор. вл.)
  • с.Соколя (кор. вл.)
  • с.Стоянці (прив. вл. Чурила)
  • с.Уйковичі (прив. вл.)

Галицька Русь тоді ділилась на 30 повітів. Кожен з тих повітів відносився до однієї з трьох груп: великих, середніх або малих. Мостиський повіт відносився до групи малих повітів.

Скільки часу у 16-му ст. Мостиська були центром повіту - невідомо. Джерельні дані з 1565р. вже вказують на приналежність Мостиськ до Перемиського повіту. Такий адмінподіл зберігався, очевидно, до кінця 16-го ст.

У 1593р. Мостиська стають центром староства, а Перемишль стає центром генерального староства. До складу утвореного Мостиського староства увійшли Мостиська і 11-ть сіл.Старостою Мостиського староства став Ян Щасний Гербурт (1593-1616рр.). Резиденція мостиських старостів знаходилась у замку "на горі", який належав королю (територія колишнього заводу "Електрон").

У жовтні 1648 року на землях Галичини, поневолене село, міщани, дрібна шляхта і духовенство взяли участь у національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. На наших теренах першими повстали села вишнянського терену: Стоянці, Волостків, Вовчищовичі, Дидятичі, Дмитровичі. Довідавшись про події у Вишні і її околицях, гетьман присилає загін козаків на чолі з полковником Копистянським. Об'єднані селянсько-козацькі сили вирушили на Перемишль, де тоді заховалось 1000 довколишньої шляхти, здобуваючи по дорозі панські двори у Твіржі, Мостиськах і Медиці. У деякі селя козяцькі загони зовсім не входили. У таких селах селяни самі розправлялись з поляками. В Старяві вони вбили місцевого пана Якуба Сарвецького та пограбували його двір. Селяни Хіднович та Храплич розграбували двір Валентина Фредро в Боратичах. У селі Мшлятичі селяни під проводом свого священника спостошили посілість місцевого польського ксьондза. Священник Устрацький з Раденич напав з селянами на замок в Крисовичах. Полум'я повстання не затухало і після того, як війська Б.Хмельницького подались на Велику Україну. Багато селян пішли з козаками, шукаючи волі. Замість них появились селяни-переселенці з Мазовеччини: Мазури, Мазуркевичі, Мазурикі…Так їх називали люди на наших теренах і такі прізвища є в мешканців деяких наших сіл сьогодні.

В результаті розбору Польщі 1772р. Галичина опинилась під Австрійським пануванням. Нове надбання Габсбургів отримало назву Королівство Галичини і Лодомерії. З 1782р. австрійці поділили край на 18-ть циркулів (округів). Мостиське староство відноситься до Перемиського циркулу.

За нових колоніальних умов змінилось життя Краю, про що тодішній діяч національного руху Йосиф Левицький говорив: "Порізано гостинці, побудовано мости, гандель на всі сторони розспространився, ремесла піднеслися, безпеченьство особи і маєтків дуже взмоглося, котре за поляків на луп… виставлене било".

Через північну окраїну Мостиського повіту побудовано залізницю сполучення Краків-Львів. 4 листопада 1861 року через станцію Мостиська пройшов потяг з відня у складі якого був паротяг "Ярослав" два пасажирські вагони і чотири платформи. В історії залізниці в Україні то є перша зупинка потягу на залізничних станціях.

З метою впорядкування всі дороги Краю взято на облік. У 1877 році в Мостиському повіті: доріг державних 31750км, доріг повітових 11100км, доріг гмінних (гміна на сучасному устрою прирівнюється до сільської ради), разом 234395км.

Українці Мостищини мали можливість творили своє національно-культурне життя. Перед Першою світовою війною в повіті провадили діяльність: філія товариства "Просвіта", кредитна кооператива "Народний Дім в Мостисках", філія "Народної Торгівлі", філія товариства "Сільський Господар", Руське Педагогічне Товариство, а також осередок Української Національно-Демократичної Партії. У тому часі провадила ще свою діяльність ідейно орієнтована на Росію філія товариства ім. М.Качковського.

У час першої російської окупації (22 березня - 3червня 1915р.)Мостиський повіт увійшов до складу 4-ї галицької губернії. Центром Мостиського повіту тоді стала Судова Вишня, а начальником повіту окупаційна влада призначила колишнього земського начальника, штабс-капітана Попова.

Ця війна залишила знищені або частково пошкодженні численні селянські господарства, церкви, будинки. Гусаків і його околиці були свідками кровопролитних битв, які носять назву "перелому під Гусаковом". Вони закінчились 13 червня 1915 р. відступом росіян.

Для ліквідації наслідків Першої світової війни австрійська влада створювала комісії регуляції знищених місцевостей. Таку комісію створено для повіту Мостиська, а керівником секції регуляції було призначено інженера Романа Роговського. Наприклад, 26 лютого 1917р. Роговський представив на розгляд комісії проект регуляції міста Мостиська, де було пошкоджено 100 будівель.

Австрійський уряд надавав селянам, господарства яких зазнали знищень, безкоштовні стандартні "скарбові" будинки або будівельні матеріали. Щоправда не всі скористалися тим відшкодуванням, бо у 1918р. Австрія розпалась.

Після проголошення 1 листопада 1918р. у Львові Західно-Української Народної Республіки, Мостиська стають центром повіту. Після того, як українці в Перемишлі, маючи владу до 11 листопада 1918 р., не спромоглися взірвати залізнодорожний міст через р.Сян, поляки почали створювати коридор, посеред якого проходив залізничний шлях Перемишль-Львів. В результаті цього, українці відступили на південь повіту, де отаман Антін Кравс з недобитків сформував бойову групу"Хирівська" і поставив загородні відділи з північної сторони Міжинця, Гусакова, Крукенич. Мостиський повітовий комісаріат ЗУНР знаходився в с. Крукеничі. Комісаром Мостиського повітового комісаріату ЗУНР був директор к. к. "Народний Дім в Мостисках" Степан Байдала (з 6 листопада 1918р. до 14 лютого 1919р.). З 14 лютого і до приходу армії Галлєра (16 травня 1919 р.) повітовим комісаром ЗУНР став адвокат Любомир Данилович.

З 1919р. Мостищина опиняється у складі Другої Речі Посполитої. Мостиський повіт розділено на два судові райони: Мостиський і Судововишнянський, до яких відповідно відносилось 56 і 28 сіл. Відповідно до закону 1933р. про волосну і повітову самоуправу, в повіті скасовано права самостійних сільських громад. Ті функції виконували збірні громади-волості в Гусакові, Дидятичах, Малнові, Мостиськах, Пнікуті і Судовій Вишні.

В листі від 4 липня 1925р. інспектор Повітової Шкільної Ради пише до Кураторії Шкільного округу у Львові наступне: "Мостиський повіт нараховує 71 школу, з яких 40 з польською мовою навчання і 31 з українською мовою навчання. Від часу виходу шкільної кресової Устави правдоподібно наявний стан в шкільництві повіту набуде змін, а саме: шкіл з державною (польською) мовою навчання буде 49, шкіл утраквістичних (двомовних) 21, шкіл з українською мовою навчання 1".

Восени 1933р. уряд Польщі оголосив про проведення шкільного референдуму, мета якого - ліквідація утраквістичних шкіл і перетворення їх на польські.

У міжвоєнний період у боротьбу проти такої дискримінації включились українські громадські і політичні організації повітового рівня, найактивніша з яких Організація Українських Націоналістів. З метою недопущення проведення антишкільної акції, у ніч на 1 листопада 1933р. польська Дифензива заарештувала у повіті групу членів ОУН. В червні відбувся голосний процес над членами повітової Екзекутиви ОУН, які дістали наступні вироки: Михайло Шуп'яний (голова організації) - 5 років в'язниці, Василь Тропак - 4р., Терентій Федевич - 3р., Михайло Бардин - 1.5р.

В березні 1939р. Львівський воєвода Білик зробив зауваження Мостиському повітовому старості, стосовно високої активності українського організованого життя. Після цього, Служба безпеки вістря своєї діяльності направила на місцеву ОУН, як на найбільш небезпечну у повіті структуру для польської держави.

1 вересня 1939р. почалась польсько-німецька війна, а 27 вересня у Мостиський район прийшла радянська влада, створивши тимчасове правління і робітничу гвардію у кількості 21 чол. В селах створено 76 комітетів. На зміну їм у грудні 1939р. створено місцеві органи влади. В січні 1940р. створено Мостиський і Судововишнянський райони, які входили до складу Дрогобицької області. Головою Мостиського райкому партії обрано С. Нечипаса, головою райвиконкому призначено Левченка.

22 червня 1941р.- початок радянсько-німецької війни. Протягом липня 1941р. українці мали свою адміністрацію, яку очолив Тимко Лаба, а його заступником обрано Михайла Шуп'яного. На підставі розпорядження генерал-губернатора Франка від 1 серпня 1941р. влада в повіті перейшла німецькій адміністрації. Т.Лабу замінив Левицький, який виконував обов'язки старости Мостиського повіту. Протягом періоду німецької окупації адміністрація повіту - Ляндкомісаріат знаходилась в Судовій Вишні.

За німецької окупації, як представник українських інтересів діяв Український Допомоговий Комітет (УДК), при якому працювала Господарча колегія, а по селах - мужі довір`я, які мали важкий воєнний обов`язок - проводити заготівлю примусових постачань-контингентів. Головою УДК від часу створення й до весни 1943 р. був Михайло Шуп'яний. Після того, як його заарештувало Гестапо, УДК в Мостиськах очолив Долько Пасічинський.

24 липня 1944р. до Судової Вишні увійшли підрозділи Червоної Армії, 25 липня вони прийшли до Мостиськ, а 27 липня - до Крукенич. Відразу створюється три райони: Мостиський, Судововишнянський і Крукеницький. Головою Мостиського райвиконкому призначено Михайла Тарапацького. Першим секретарем Мостиського райкому КП(б)У обрано Василя Черватюка.

Від Мостиського району відійшли: сс.Нікловичі і Орховичі, які зачислено до складу Самбірського району; с.Кальників, увійшло до складу Польщі.

Радянська влада заможніших господарів, так званих "куркулів" та всіх запідозрених у зв`язках з українським підпіллям висилала в Сибір. В роках 1948-1949, коли Рух Опору почав слабнути, радянська влада взялась за налагодження колгоспної системи господарювання. А так званих класових ворогів вирішено було усунути. В Мостиському районі 88 господарств оголошено куркульськими, з яких станом на квітень 1949 р.: 48 голів господарств засуджено, 12 скривались, а 28 ще не було засуджено.

За інформацієюУГВР(серпень1948р.) у Мостиському, Судововишнянському і Крукеницькому районах:

  • арештовано, заслано в Сибір - 2638 чол.
  • вбито - 100 чол.
  • насильно мобілізовано в ЧА - 4688 чол.
  • з того загинуло - 1078 чол.
  • стали інвалідами - 422 чол.
  • проведено облав у селах - 837 чол.
  • проведено облав у лісах і полях - 416 чол.

У 1959р. Судововишнянський і Крукеницький райони ліквідовано. Вони увійшли до складу Мостиського району. Головою райвиконкому тоді призначено Тамару Пшеничну.

У 1962р. відбулось укрупнення районів, в результаті чого Мостиський район увійшов до складу Городоцького району.

У 1967р. відновлено Мостиський район. Головою райвиконкому призначено Канілова, який пробув на цій посаді всього три місяці.Після нього цю посаду обійняв Олексій Карачевцев(до 1973р.)

Кінець 60-х років став переломним в житті працюючого люду Мостищини. У райцентрі на місці деревообробної артілі відкрився цех Львівського телевізійного заводу. По кількох роках виробництво переросло у солідне промислове підприємство, яке в кінці 80-х років нараховувало більше 3000 працівників. З розпадом СРСР його спіткала така ж доля як і більшість підприєвст України.

У час т. зв. "застою" в 70х-80х роках ХХ ст. спостерігалась байдужість до марксисько - ленінської ідеології, не відчувалось якогось радянського патріотизму. Байдуже сприймалися пропагандивні виступи жида К… на першотравневих та жовтневих демонстраціях, який кожен такий виступ закінчував словами: "Товарищи, любите Россию!". Зневірені більшовицькою брехнею, практикуючі християни могли висловитись: "Най вже так буде, тільки щоб Бога не чіпали!".Однак патріотично налаштоване українське населення проявляло невдоволення політикою Радянського Союзу, особливо у мовній сфері.

Під кінець так званої Перебудови процес радянізації почав слабнути. В результаті перших демократичних виборів 1990 року, у Мостиській районній і міській радах було створено демократичні фракції. Маючи депутатську більшість, вони внесли свій вклад на шляху до незалежної української Держави.

24 серпня 1991р. - Мостиський район в Незалежній Україні.

Мовні особливості населення.

Умовна лінія: Немирів - Яворів - Мостиська - Добромиль розділяє територію Мостиського району на дві мовно-діалектологічні частини: західну, де вплив на українське населення має Надсянський говір і східна, де переважає Наддністрянський говір. Наддністрянський говір від надсянського відмежовується ізоглосами явищ (першими при протиставленні подаються риси наддністрянського говору, другими - надсянського).

Великий вклад у вивчення надсянських говорів здійснила професор Пшепюрська-Овчаренко Марія, яка разом з батьками у 1925р. переїхала у с.Старява. З цього села розпочала свої польові дослідження над надсянським говором, відвідавши десятки сіл. Написала монографію "Надсянський говір", популярні розвідки: "Мова українців Надсяння", "На пограниччях надсянського говору".

Мостиська філія "Просвіти"

Мостиська філія "Просвіти" створена 15 серпня 1903р. оргкомітетом на чолі з адвокатом Захаром Скварком.

Філія створювалась в не найкращих умовах. Адже на переломі 19-го - 20-го ст. більшість представників української інтелігенції поповнили ряди старорусинів-кацапів. А у деяких селах повіту вже існували москвофільські читальні ім.М.Качковського.

29 березня 1905р. у домі адвоката-єврея д-ра Корнера відбулись загальні збори філії, де звітував д-р З.Скварко. Він відзначив, що в селах повіту створено 26 читалень. Ці читальні очолювали найсвідоміші, однак членство в читальнях було малочисельне. Тоді Скварко написав відозву до українського населення повіту, де відзначає: "…в Мостиському повіті є близько 50000 русинів, а з того є ледве 167 членів "Просвіти". Чи се не ганьба для нас? А відтак жалуємось, що наш нарід темний, бідний і нещасний. Як дбаємо, так і маємо!"

9 грудня 1910р. в залі "Народного Дому в м.Мостисках" д-р Скварко звітуючи наголосив, що в повіті вже є 38 читалень, а членство становило 279 членів. На цих зборах д-р З.Скварко здав повноваження голови філії в зв'язку з переїздом до Коломиї.

Обраний на цих зборах головою філії суддя П.Левицький з обов'язками не справився. Пожвавлення роботи філії відбулось, коли головою було обрано пароха церкви св.Юрія в Мостиськах о.Романа Куціля.

Після Першої світової війни польська адміністративна влада чинила запеклий опір відновленню читалень і філії. Після заснування в листопаді 1924р. нової філії, зусиллями голови д-ра М.Здерковського, містоголови о.Р.Куціля та людей на місцях у роках 1925-1926 відновлено діяльність 24 читалень.

Діяльність Мостиської філії "Просвіти" у наступних роках розвивалась динамічно, завдяки таким головам філії: дир.С.Байдала(1927-1937); о.М.Тесля(1931-1934); адвокат, д-р Л.Кульчицький(1934-1935); адвокат, д-р В.Ломінський.

Читальні Мостиської філії "Просвіти" були засобом поширення освіти від краще до гірше освічених, співпраці письменних та неписьменних. На 1938р. число артистів-аматорів читалень Мостиської філії дійшло до 480 осіб, які в цьому ж році поставили 140 вистав. Майже кожна читальня "Просвіти" мала свій аматорський хор. До найкращих відносились хорові колективи з Старяви, Черняви, Соколі, Таманович, Годинь і Пакости. Відразу кілька таких хорів провадив освітній інструктор-референт Михайло Шуп'яний, а саме в: Черняві, Гостинцевому, Арламівській Волі, Крукеничах. У 1938р. при семи читальнях діяли дитячі садочки, з яких скористало 225 українських дітей. Читальні виписували велику кількість часописів, з яких користали грамотні члени "Просвіти".

На останніх загальних зборах Мостиської філії "Просвіти", що відбулися 24 жовтня 1938р. стверджено, що загальне число членів "Просвіти" становить 3950 осіб в 41 читальні. В повіті вже не було москофільських читалень ім. М.Качковського.

Повітовий Комітет УНДО.

Мостиський Повітовий Комітет Українського Національно-Демократичного Об'єднання (УНДО) створено у Мостиськах 22 червня 1926р.

Відповідно до Статуту УНДО, як легальна українська партія в Галичині стояла на засадах конституційної демократії, виступала за здобуття самостійної, соборної держави, пропагувала ідею національної консолідації.

Повітова Організація була створена на повітовому з'їзді, де обговорювалась політична ситуація і було обрано повітовий Комітет. Організацію усього заходу взяв на себе директор кредитної кооперативи "Народний Дім в Мостисках" Степан Байдала, який протягом існування організації аж до 1939р. виконував обов'язки заступника голови або секретаря повітового Комітету. Першим головою повітового Комітету був адвокат, д-р Мирослав Здерковський, який в зв'язку з переїздом до Перемишля здав повноваження 6 червня 1927р. Другим головою обрано адвоката, д-ра Лева Кульчицького. 10 липня 1933р. головою обрано ветерана визвольних змагань, капелана в Легіоні УСС, отця-каноніка Андрія Пшепюрського, пароха в с.Старява. Обов'язки голови повітового Комітету УНДО він виконував аж до 1939р.

Членами УНДО в Мостиському повіті, як і в Галичині, були: духовенство, інтелігенція, заможніше селянство. Ці люди здебільшого контролювали українські установи: фінансові, кооперативні, просвітянські, освітянські.

На з'їздах повітового Комітету часто були присутні лідери Українського Національно-Демократичного Об'єднання, посли: Василь Мудрий, Олекса Яворський, Степан Білик.

Футбольна команда Українського Спортивного Клубу(УСК) "Скала".

В Мостиському Спортивному Клубі "Скала" великою активністю відрізнялась футбольна команда. На перших порах вона замкнулась в українському спортивному світі, не роблячи зі спорту інструмент національної ідентифікації. Однак було вирішено увійти до "Польскеєго Звйонзку Пілкі Ножней", і тим самим створити в свідомості мас паритет рівних з рівними.

Мостиська футбольна команда СК "Скала" в офіційних розиграшах входила до С-кляси, що давало можливість брати участь у матчах не тільки з українськими футбольними командами, але й з польськими і жидівськими. Розбуджені результативною грою своєї команди українські вболівальники Мостиськ і околиць збудували в Мостиськах свій стадіон, який був вщерть заповнений, особливо коли зустрічалась "Скала" з місцевим польським "Чуваєм" чи жидівською "Короною".

У Мостиській "Скалі" грали: Мар'ян Пільчак, Стафан Солтис, Стефан Куціль, Олександр Коритко, Володимир Бардин, Михайло Бардин, Іван Бардин, Василь Шевчик, Омелян Ланиця, Стах Проць, Петро Щурик, Лукашевич. У цій команді розпочинав свою футбольну кар'єру Мирослав Турко, талановитий форвард 30-х років (грав в Перемиському "Сяні") і 40-50-х років (грав у віденській команді "Рапіді", львівських "Спартак" і СКА).

"Скала" припиняла свою спортивну діяльність в час першої (1939-1941) і другої (1944-1991) радянських окупацій. У 1992р. Мостиська футбольна команда "Скала" відновила свою спортивну діяльність.

Література.

Калита Н. Географія Мостиського району. Мостиська. 2002. С.19

Шах С. Львів - місто моєї молодості. - Мюнхен, 1955.

Balinski M. Lipinski T. Starozytna Polska. T.2, ч.2, С.625.

Лірвак з-над Сяну. Перемиські друки середини 19-го століття. Упор.В.Пилипович. Перемишль - 2001. С.339

Мартин Б. Мостиська і Мостищина. 2009. С.135, 156, 243-244

Атлас української мови. Київ. Т.2. 1988.

Посилання.

Центральний Державний Історичний Архів України у Львові - ф179, оп.2а, спр.1063, арк.1,3,10

Львівська залізниця - Википедія.

Slownik geograficzny Krolevstwa Polskego i innyh ziem slowiynskih… том 6.