• Мостиська районна рада

    офіційний веб-сайт

  • Прапор Мостиська

Практикум (тренінг) щодо питання які документи потрібно подати фізичній особі для отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків?

Для реєстрації у Державному реєстрі:
 У зв»язку із великими зверненнями платників податків та громадян району Мостиським відділенням Городоцької ОДПІ проведено практикум(тренінг) по пиитанню надання відповідних документів фізичним особам для отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків  Було роз»яснено , що відповідно до розділу VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 779 (далі – Положення) фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася Облікова картка та яка не включена до Державного реєстру, зобов’язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому  органу Облікову картку фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР (додаток 2 до Положення), яка є водночас заявою для реєстрації у Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу, який
 містить необхідні для реєстрації реквізити, а саме: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство.
Іноземці та особи без громадянства для реєстрації додають до Облікової картки документ, що посвідчує особу, та засвідчений в установленому законодавством порядку його переклад українською мовою (після пред’явлення повертається) і копію такого перекладу (крім осіб, які мають посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні).
Фізична особа подає Облікову картку до контролюючого органу за своїм місцем проживання або за власним бажанням – до  контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.  Фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, подає Облікову картку до контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Фізичні особи – іноземці та особи без громадянства подають Облікову картку до територіальних органів Міндоходів України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а іноземці та особи без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання в Україні, можуть реєструватись як платники податків у державних податкових інспекціях у районах, містах, районах у містах, об’єднаних державних податкових інспекціях, що відповідають місцю проживання в Україні, зазначеному в посвідці.
Облікова картка фізичної особи може бути подана через законного представника чи уповноважену особу за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на проведення реєстрації фізичної особи у Державному реєстрі (після пред’явлення повертається), та її копії. Для реєстрації іноземці та особи без громадянства додатково подають засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою документа, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства (після пред’явлення повертається), та копію такого перекладу (крім осіб, які мають посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні).
Якщо довірена особа є іноземцем або особою без громадянства, то до документа, що посвідчує її особу, вона додатково додає засвідчений в установленому законодавством порядку його переклад українською мовою (після пред’явлення повертається) та копію такого перекладу (крім осіб, які мають посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні).
Облікові картки фізичних осіб віком до шістнадцяти років або неповнолітніх осіб, які ще не отримали паспорта, подаються одним із батьків (усиновителем, опікуном, піклувальником) за наявності свідоцтва про народження дитини та документа, що посвідчує особу одного із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника). Якщо свідоцтво про народження дитини видане не українською мовою, необхідно подати засвідчений в установленому законодавством порядку переклад такого свідоцтва українською мовою (після пред’явлення повертається) та його копію.
Облікові картки фізичних осіб, які визнані недієздатними або обмежено дієздатними, подаються особами,  які призначені опікунами (піклувальниками), за наявності документа, що посвідчує особу, яка визнана недієздатною, та документа, який посвідчує особу опікуна (піклувальника), та рішення про встановлення опіки (піклування).
Реєстрація іноземців та осіб без громадянства здійснюється після виконання вимог Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150.
Реєстрація фізичної особи у Державному реєстрі здійснюється протягом п’яти робочих днів від дня подання до контролюючого органу Облікової картки.
Для отримання документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі:
Документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, надається  протягом п’яти робочих днів з дня звернення фізичної особи, її законного представника або уповноваженої особи до контролюючого органу за місцем проживання фізичної особи, або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування.
Фізичні особи – громадяни України, які не мають постійного місця проживання в Україні або тимчасово перебувають за межами  населеного пункту проживання, отримання доходів, місцезнаходження іншого об’єкта оподаткування, можуть звернутися за отриманням документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, до будь-якого контролюючого органу.
У такому разі строк видачі документа може бути продовжено до десяти робочих днів.
Фізичні особи – іноземці та особи без громадянства отримують документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, у територіальних  органах Міндоходів України в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі, а іноземці та особи без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання в Україні – у державних податкових інспекціях у районах, містах, районах
у містах, об’єднаних державних податкових інспекціях, що відповідають місцю проживання в Україні, зазначеному в посвідці.
Для отримання документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, фізична особа пред’являє документ, що посвідчує особу, який містить прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, місце народження, місце проживання (країна, область, район, населений пункт).
За бажанням особи документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, може бути виданий законному представнику чи уповноваженій особі за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням),  а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на видачу такого документа (після пред’явлення повертається) та її копії.
Документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб – громадян України, які виїхали за її межі і не можуть особисто прибути до відповідного контролюючого органу в Україні, може бути надісланий до дипломатичного представництва або консульської установи України за місцезнаходженням громадянина України за кордоном.
Для видачі документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, іноземці та особи без громадянства додатково подають засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою документа, що посвідчує особу  іноземця чи особу без громадянства
(після пред’явлення повертається), та копію такого перекладу (крім осіб,
які мають посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні).
 У разі якщо фізична особа не досягла шістнадцяти років, або фізична особа є неповнолітньою і ще не отримала паспорта, документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, видається одному з батьків (усиновителю, опікуну, піклувальнику) за наявності свідоцтва про народження дитини та документа, що посвідчує особу одного з батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника). Якщо свідоцтво про народження дитини видане не українською мовою, необхідно подати засвідчений в установленому законодавством порядку переклад такого свідоцтва українською мовою (після пред’явлення повертається) та його копію.
 
Внесення даних про реєстраційний номер до паспорта громадянина України:
Контролюючим органом за місцем проживання фізичної особи, або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування на прохання фізичної особи до паспорта громадянина України можуть бути внесені (сьома, восьма або дев’ята сторінки) дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру за формою, наведеною у додатку 4 до Положення.
Нормативно-правові акти:
Податковий кодекс України;
Наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 779 «Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків»;
Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150.

Круглий стіл  по питанню формуванню продаткового кредиту по ПДВ , військовому збору та про уникнення подвійного оподаткування підприємцям
Мостиським відділенням Городоцької ОДПІ проведено «круглий стіл з платниками податків Мостиського району де було надано короткі аргументовні відповіді на задані питання :

1.Чи є заява зі скаргою на постачальника підставою для формування податкового кредиту
Державна фіскальна служба України  листом від 09.08.2016 р. № 17189/6/99-99-15-03-02-15надала роз’яснення щодо формування податкового кредиту на підставі заяви зі скаргою на постачальника.
У листі зазначено, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.
Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в ЄРПН. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Отримання контролюючим органом такої заяви із скаргою на продавця/покупця є підставою для проведення документальної позапланової перевірки продавця/покупця з метою з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за вказаною операцією.
При цьому така заява із скаргою не є підставою для покупця товарів/послуг для включення суми податку до складу податкового кредиту за податковою накладною, щодо якої таку скаргу складено.
2.ЧИ Є ОБ’ЄКТОМ ОПОДАТКУВАННЯ ВІЙСЬКОВИМ ЗБОРОМ РАЗОВА НЕЦІЛЬОВА МАТЕРІАЛЬНА ДОПОМОГА, ЯКА НАДАЄТЬСЯ РОБОТОДАВЦЕМ ПРАЦІВНИКУ?
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, згідно з п. 164.2 ст. 164 Кодексу, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) та інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу.
У разі якщо працедавець надає окремим працівникам матеріальну допомогу за їх заявами у зв’язку з особистими обставинами без встановлення цілей або напрямів її витрачення та носить разовий характер, наприклад на вирішення соціально-побутових потреб, то сума такої допомоги є нецільовою благодійною допомогою та оподатковується, з урахуванням п.170.7 ст. 170 Кодексу.
Відповідно до п.п. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Кодексу не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу, встановленого на 1 січня такого року (у 2016 році – 1930 гривень).
При цьому, якщо сума нецільової благодійної допомоги перевищує зазначений розмір, то сума такої допомоги в частині її перевищення є об’єктом оподаткування військовим збором на загальних підставах.
Враховуючи викладене до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, тобто не оподатковується, сума нецільової благодійної допомоги, що надається роботодавцем на користь працівника, яка сукупно у 2016 році не перевищує – 1930 грн., а в частині її перевищення є об’єктом оподаткування військовим збором на загальних підставах.
3.ПРО УНИКНЕННЯ ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ
Юридична особа - підприємство є податковим агентом до доходів, які нараховуються та виплачуються самозайнятій особі.
Якщо приватний підприємець надає копію документа, що підтверджує його державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, податковий агент подає до ДФС за місцем реєстрації податковий розрахунок за формою №1-ДФ.
В такому розрахунку податковий агент зазначає суму нарахованого і виплаченого доходу з ознакою доходу "157".
ПДФО та військовий збір з таких доходів не утримується і не сплачується, оскільки приватний підприємець здійснює оподаткування такого доходу самостійно.
Зазначена норма визначена пп.14.1.180, пп.165.1.36 та п.177.8 Податкового кодексу України.
Отже, якщо вид діяльності, за який підприємцю виплачується дохід, співпадає з видами його діяльності, зазначеними у витягу, то ПДФО з такого доходу не утримується та не сплачується юрособою (а отже, не сплачується і військовий збір).


ЧИ СПЛАЧУЄТЬСЯ РОЗДРІБНИЙ АКЦИЗ ІЗ СКРАПЛЕНОГО ГАЗУ В БАЛОНАХ?
Реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у статті 215 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), незалежно від форми розрахунків (ст. 14 ПКУ).
Заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Тобто фізичний відпуск з АЗС та/або АГЗС пального – це здійснення заправки автомобілів моторним паливом або зрідженим вуглеводневим газом через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.
Відповідно до п. 2 Правил роздрібної торгівлі та надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1790, роздрібна торгівля та надання послуг з постачання газу здійснюється через мережу газонаповнювальних станцій, газонаповнювальних пунктів, проміжних складів балонів та спеціалізовані магазини з продажу газу.
Отже, оскільки реалізація скрапленого газу в балонах не підпадає під визначення поняття «реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів», відповідно об’єкт оподаткування акцизним податком не виникає, акцизний податок з роздрібного продажу (за ставкою 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) товару) не нараховується і не сплачується.

Практикум ( тренінг) щодо порядку проведення електронної перевірки
  Мостиським відділенням Городоцької ОДПІ проведено практикум (тренінг) з СПДП у Мостиському районі . В ході провдення практикуму було доведено суб»єктам підприємницької діяльності у Мостиському районі , що відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі – електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до п. 77.2 ст. 77 ПКУ, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для
 відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб’єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Порядок подання платником податків заяви про проведення документальної невиїзної позапланової електронної перевірки та прийняття рішення контролюючим органом про проведення такої перевірки (далі – Порядок) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.11.2015 № 1040.
Заява платника податків про проведення електронної перевірки, за формою передбаченою додатком 1 до Порядку подається керівником або уповноваженим представником платника податків (з пред’явленням документа, передбаченого п. 19.2 ст. 19 розд. I ПКУ, у разі подання Заяви не в електронному вигляді) до контролюючого органу, в якому він перебуває на обліку, не пізніше ніж за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки.
Заява та документи, передбачені п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 глави 8 розд. II ПКУ, можуть бути подані платником податків до контролюючого органу в один із таких способів:
рекомендованим листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного;
безпосередньо до контролюючого органу;
засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п. 3 розд. II Порядку
Електронна перевірка може бути проведена за визначені платником податків податкові періоди, за які не проводились документальні планові або позапланові перевірки (з відповідних питань, які платник податків має намір перевірити), та у разі подання до контролюючого органу відповідних декларацій (розрахунків). Такий податковий період не може становити менше одного базового податкового (звітного) періоду з відповідного податку (збору) п. 4 розд. II Порядку).
Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб документів, які відповідно до ПКУ пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації). Загальний формат та порядок подання такої інформації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 85.2 ст. 85 ПКУ).
Рішення про проведення/непроведення документальної невиїзної позапланової електронної перевірки, за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку, приймається керівником контролюючого органу протягом 10 календарних днів з дня отримання такої Заяви (п. 2 розд. III Порядку).
Рішення про проведення/непроведення електронної перевірки надсилається платнику податків у визначеному ст. 42 глави 2 розд. II ПКУ порядку не пізніше наступного робочого дня від дати його прийняття (п. 5 розд. ІІІ Порядку).
Порядок подання документів в електронній формі для проведення електронної перевірки затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 31.12.2013 № 898.
Згідно з п. 86.11 ст. 86 ПКУ за результатами електронної перевірки складається довідка у двох примірниках, що підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом трьох робочих днів з дня закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом п’яти робочих днів).
Довідка електронної перевірки після її реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам для ознайомлення та підписання протягом п’яти робочих днів з дня вручення.
У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в довідці, складеній за результатами електронної перевірки, вони зобов’язані підписати таку довідку та мають право подати свої заперечення, які є невід’ємною частиною такої довідки, разом з підписаним примірником довідки.
Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п’яти робочих днів з дня їх отримання та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Така відповідь є невід’ємною частиною довідки про проведення електронної перевірки. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що він зазначає у поданих запереченнях.


Практикум ( тренінг)  по питанню подачі звітності фізичною особою – підприємецем по єдиному внеску на найманих осіб .
      Мостиським відділенням Городоцької ОДПІ проведено короткий практикум (тренінг) з СПД  у Мостиському районі по питанню подачі звітності по єдиному внеску по найманим особам. Відповідно до п. 65.1 ст. 65 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за місцем їх державної реєстрації на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями.
Податковою адресою платника податку – фізичної особи визначається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (абзац другий п. 45.1 ст. 45 ПКУ).
Згідно з абзацом третім п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єЄВ) є ФОПі, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Платник ЄВ зобов’язаний подавати звітність та сплачувати до контролюючого органу за основним місцем обліку платника ЄВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування (п. 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464).
Враховуючи викладене вище, ФОП, яка використовує працю найманих осіб, сплачує та подає звітність по ЄВ за своїм місцем реєстрації, незалежно від територіального розташування робочих місць найманих працівників.

ЗАПОВНЕННЯ КОРО ПРИ ЗДІЙСНЕННІ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ POS – ТЕРМІНАЛУ
Відповідно до п. 6 розд. II Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, у разі застосування при проведенні розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій (далі – РРО), касовий чек повинен додатково містити такі обов’язкові реквізити:
ідентифікатор еквайєра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати;
ідентифікатор платіжного пристрою;
суму комісійної винагороди (у разі наявності);
вид операції;
реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки) (допустимі правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ»;
напис «Код авт.» та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжних карток) без виконання процедур авторизації;
підпис касира та підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ».
Пунктом 8 глави 4 розд. II Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, передбачено, що за бажанням суб’єкта господарювання у графах 5 - 10 розділу 2 книги обліку розрахункових операцій (далі – книга ОРО), зареєстрованої на РРО, можна створювати додаткові графи для зазначення сум розрахунків, суми податку на додану вартість, суми акцизного податку або іншого податку (збору) та виданих при поверненні товару коштів, які отримані (видані) з використанням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Крім того, у цьому розділі книги ОРО на РРО або в книзі ОРО на господарську одиницю можна виконувати додаткові записи, що підсумовують дані за розрахунками за день чи за місяць


Передача товарів/послуг філії : чи виникає об»єкт оподаткування ПДВ

 Мостиське відділення Городоцької ОДПІ повідомляє, що відповідно до п. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Оскільки відокремлений підрозділ (філія) не є юридичною особою, а також відповідно до пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) не є суб’єктом господарювання, то у контролюючих органів відповідно до ст.180 ПКУ відсутні підстави для реєстрації філії як платника ПДВ.
Згідно з пп.«а» та «б» п.185.1 ст.185 об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.
Нагадаємо, що постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
А постачання товарів – це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Отже, враховуючи те, що в рамках юридичної особи право власності не змінюється, то операція з передачі для виробничого використання товарів/послуг, основних фондів в межах балансу платника податку (головного підприємства), а саме: від однієї філії до іншої, чи від головної організації до однієї з філій, чи навпаки від однієї із філій до головної організації, не підлягає оподаткуванню ПДВ за умови, що головна організація є зареєстрованим платником податку на додану вартість і здійснює облік своєї господарської діяльності і господарської діяльності філії як такого платника ПДВ.

Практикум ( тренінг)  по алкогольних напоях  під час рекламних заходів:реалізації за ціною , нажчою від мінімальної
Реклама алкогольних напоїв за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів алкогольних напоїв) забороняється.
Реклама алкогольних напоїв на спеціальних виставкових заходах шляхом безоплатного їх надання безпосередньо зацікавленим та/або професійним відвідувачам, організатор яких обмежив відвідування заходу тими особами, яким відповідно до законодавства дозволяється продавати товар, що демонструється, вважається роздрібним продажем алкогольних напоїв у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Витрати суб’єктів господарювання на такі рекламні заходи (спеціальні виставкові заходи) визначаються з урахуванням мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».
При цьому, до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів за оптову або роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої.
Крім цього, реклама алкогольних напоїв здійснюється з урахуванням вимог ст. 22 Закону України «Про рекламу».

Про сплачений податок нерезиденту напишуть в довідці.

Порядок видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) (далі - Порядок) та форма цієї довідки затверджені наказом Міністерства фінансів України від 03.12.2012 №1264.
Порядок визначає процедуру видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) (далі - довідка) за затвердженою формою особі (юридичній або фізичній), яка не є резидентом та отримує доходи з джерелом їх походження з України (п.1 Порядку).
Довідка видається контролюючим органом за місцезнаходженням (місцем проживання) резидента або постійного представництва нерезидента, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України (п.2 Порядку).
Довідка або обґрунтована відмова у її видачі видається на бланку контролюючого органу за підписом керівника контролюючого органу протягом 5 робочих днів від дати одержання письмового звернення нерезидента або уповноваженої ним особи (п.3 Порядку).
Письмове звернення нерезидента про надання довідки надсилається до відповідного контролюючого органу безпосередньо або через особу, яка здійснює на користь нерезидента виплату доходів з джерелом їх походження з України, або через уповноважену особу, яка повинна підтвердити свої повноваження. Звернення має бути подане українською мовою або іноземною мовою разом з офіційним перекладом українською мовою та обов’язково повинно містити відомості про нерезидента та відомості про джерело доходу (п.4 Порядку).


Практикум ( тренінг-)Тимчасова митна декларація не є підставою для формування податкового кредиту.

     Мостиське відділення Городоцької ОДПІ під час проведення практикуму(тренінгу) було роз»яснено СПД  у Мостиському районі , що згідно з п. 1 ст. 248 Митного кодексу України (далі – МКУ) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а при електронному декларуванні – з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідними для заповнення митної декларації у звичайному порядку, то може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов’язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (п. 1 ст. 260 МКУ).
Зауважимо, що при поданні тимчасової митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до МКУ, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б при декларуванні цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку (п. 1 ст. 261 МКУ).
Таким чином, нормами та положеннями МКУ тимчасова митна декларація не визнається як документ, подання якого завершує митне оформлення випуску товарів для вільного обігу на митній території України.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ, яким визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Пунктом 201.12 ст. 201 ПКУ визначено, що при ввезенні товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Крім того, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ.
Таким чином, при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України формування податкового кредиту з ПДВ на підставі тимчасових митних декларацій не відбувається, а здійснюється лише за умови наявності належним чином оформленої митної декларації.