• Мостиська районна рада

    офіційний веб-сайт

  • Прапор Мостиська

Зустріч з громадськістю та підприємцями Мостиського району

Мостиским відділенням  Городоцької ОДПІ було проведено зустріч  з громадськістю  та підприємцями району  в рамках розмови запитання-відповіді
Надаємо перелік  актуальних запитань.
Запитання:ЯК ПЕРЕРАХОВУЄТЬСЯ ДОХІД В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ ДЛЯ СПРОЩЕНЦЯ
 Відповідь ; Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.
Відзначимо, що дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу .
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).
Дохід обліковується згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та/або іншими нормативно-правові актами Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.
Тобто, доходом юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи є сума, перерахована у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу, що надійшла на розрахунковий рахунок
Запитання: ВИПЛАТИЛИ ДИВІДЕНДИ - АВАНСОВИЙ ВНЕСОК
Відповідь;Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дивіденди – це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Тобто дивіденди – це частка прибутку, яку повинен отримати акціонер залежно від свого вкладу в статутний капітал підприємства.
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлено п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ.
Згідно з п.п. 57.1 прим.1. 2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п.136.1 ст. 136 ПКУ.
При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, незалежно від того, чи є особа платником податку.
Авансовий внесок, передбачений п.п. 57.1 прим. 1. 2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, не справляється при виплаті дивідендів, зокрема фізичним особам (п.п. 57.1 прим.1. 3 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ).
Таким чином, юридичні особи, які застосовують третю або четверту групу спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності при виплаті дивідендів своїм акціонерам (вкладникам), зобов’язані нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 18 відсотків від суми виплачених дивідендів. Винятків щодо несплати авансового внеску, передбаченого п.п. 57.1 прим. 1. 2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ для юридичних осіб – платників єдиного податку третьої або четвертої групи ПКУ, не передбачено.
Поряд з цим, юридичними особам - платниками єдиного податку за підсумками звітного (податкового) періоду (кварталу, півріччя, трьох кварталів, року), в якому здійснюється виплата дивідендів та сплата авансових внесків, подається Податкова декларація з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація), форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897, з відповідним заповненням рядка 20 Декларації та Додатка АВ
Запитання ; ЗМІНЕНО ЗАСНОВНИКА ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ: ЧИ ПОТРІБНО ПОВІДОМЛЯТИ КОНТРОЛЮЮЧІ ОРГАНИ
Відповідь :Відповідно до п. 66.1 ст. 66 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема:
- інформація органів державної реєстрації;
- документально підтверджена інформація, що надається платниками податків.
Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 66.2 ст. 66 ПКУ).
При виникненні змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний подати контролюючому органу, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів (п. 66.5 ст. 66 ПКУ).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами (далі – Закон) в ЄДР містяться дані, зокрема, й про перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник – фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник – юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв’язку з державною реєстрацією.
Порядок внесення змін до облікових даних платників податків встановлено розділом ІХ Порядку обліку платників податків і зборів (далі – Порядок).
Згідно з п. 9.2 розділу IX Порядку при виникненні змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік, крім змін, які вносяться до ЄДР, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати до контролюючого органу уточнені документи в такому ж порядку, як і при взятті на облік. Додаткова реєстраційна заява за формами №1-ОПП подається з позначкою «Зміни» або за формою №1-РПП – з позначкою «Перереєстрація, зміни».
Отже, стосовно платників податків, відомості про яких включаються до ЄДР:
- інформація про зміну засновників оновлюється в контролюючих органах на підставі відомостей, отриманих від державного реєстратора, у визначеному Законом порядку.
Стосовно платників податків, відомості про яких не включаються до ЄДР, інформація про зміну засновників діяльності оновлюється на підставі уточнених документів та заяви за ф. №1-ОПП або за ф. №1-РПП – з позначкою «Перереєстрація, зміни».
МАШИНА-ТАКСІ ТА ЗАГАЛЬНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ:
ЩО ОБ'ЄДНАЄ ЇХ РАЗОМ?
Згідно із п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Електронний таксометр - реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування тарифів за проїзд та облік вартості наданих послуг з перевезень пасажирів (ст. 2 Закону).
Таким чином, суб’єкти господарювання, що перебувають на загальній системі оподаткування, у машинах-таксі при розрахунках з пасажирами готівкою повинні застосовувати належним чином зареєстровані реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Практикум ( тренінг-)-ВАЖЛИВО ПРО ТЕРМІН РЕЄСТРАЦІЇ ТА ПРАВИЛА ВИЗНАЧЕННЯ ДАТИ РЕЄСТРАЦІЇ ПЛАТНИКОМ ПДВ
  Мостиське відділення Городоцької ОДПІ проведено практикум (тренінг)  з підприємцями та юридичними особами  Мостиського району щодо питання термінів реєстрації  та правил визначення дати реєстрації платникам ПДВ.
Відповідно до п. 183.9 ст. 183 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов’язаний протягом трьох робочих днів після надходження реєстраційної заяви до контролюючого органу внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку:
- з бажаного (запланованого) дня реєстрації, зазначеного у реєстраційній заяві, що відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку;
- з першого числа місяця, наступного за днем спливу 20 календарних днів після подання реєстраційної заяви до контролюючого органу, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено;
- з бажаного (запланованого) дня, що відповідає першому числу календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість, у разі переходу осіб на спрощену систему оподаткування або зміни ставки єдиного податку;
- з першого числа календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, у разі реєстрації осіб, визначених в п. 183.4, що відповідають вимогам, визначеним п. 181.1 ст. 181 ПКУ, якщо перше число календарного місяця, з якого здійснюється перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви не настало;
- з дня внесення запису до реєстру платників податку у разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку або у разі реєстрації осіб, визначених в
п. 183.4, що відповідають вимогам, визначеним п. 181.1 ст. 181 ПКУ, якщо перше число календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви настало.
Датою реєстрації особи платником ПДВ, яка вноситься до реєстру платників ПДВ, є зазначена вище дата.

Круглий стіл з підприємцями  району
Мостиским відділенням  Городоцької ОДПІ було проведено зустріч  з громадськістю  та підприємцями району  в рамках розмови запитання-відповіді
Надаємо перелік  актуальних запитань.
Запитання;ПРО ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ДФС ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДКРИТТЯ_БАНКІВСЬКОГО_РАХУНКУ
Відповідь:Закон України від 21.04.2015 року № 344-VIII «Про внесення змін до статті 69 Податкового кодексу України щодо спрощення умов ведення бізнесу» регламентує порядок повідомлення ДФС про відкриття банківського рахунку (стаття 69 «Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та других фінансових установах»).
Цей Закон спрощує порядок взяття рахунків платників податків на облік контролюючими органами, у зв'язку з введенням принципу мовчазної згоди у сфері оподаткування. Це, в свою чергу, значно спрощує ведення бізнесу для тисяч підприємців, а також поліпшує позиції України в рейтингу Doing Business-2016 за індикатором «Реєстрація підприємств».
Під принципом мовчазної згоди розуміється придбання платником податку права на провадження певних дій без отримання згоди контролюючого органу за умови, що контролюючий орган у встановлений Податковим Кодексом України строк не направив повідомлення про відмову у вчиненні дій, зокрема, у щодо прийняття рахунку на облік.
Тобто, якщо контролюючий орган наступного робочого дня з дня отримання повідомлення від фінансової установи про відкриття рахунку не направив повідомлення про відмову у взятті рахунка на облік, такий рахунок вважається взятим на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою. У такому випадку рахунок платника податку вважається прийнятим на облік у час та дату отримання фінансовою установою повідомлення (квитанції) контролюючого органу про підтвердження факту прийняття повідомлення до оброблення згідно з порядком подання повідомлень, встановленим відповідно до пункту 69.5 ПКУ.
Крім того, відповідно до внесених змін, датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків у банках та інших фінансових установах є дата отримання банком або іншою фінансовою установою повідомлення контролюючому органу про взяття рахунка на облік у контролюючих органах або дата, визначена як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою
Запитання:КОМПЕНСАЦІЯ ЗА НЕВИКОРИСТАНІ ЩОРІЧНІ ВІДПУСТКИ Є БАЗОЮ НАРАХУВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ
Відповідь:Відповідно до абзацу другого п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зокрема є підприємства, установи та організації, інші ЮО, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, ін
 ших ЮО, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (далі – роботодавці).
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування ЄВ роботодавцями є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці».
Суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, є базою для нарахування ЄВ.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.
Підприємство після звільнення працівника не несе обов’язку страхувальника, а відповідно і платника страхових внесків.
Отже, особам, яким після звільнення з роботи нараховано компенсацію за невикористану відпустку, ЄВ на зазначені суми не нараховується.


Запитання :ЩОДО ОПОДАТКУВАННЯ ПОДАТКОМ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ОКРЕМИХ ВИДІВ ДОХОДУ
Відповідь Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема заставою (ст. 546 ЦКУ).
Згідно зі ст. 572 ЦКУ в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) (ст. 583 ЦКУ).
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (п. 1 ст. 576 ЦКУ).
У разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ст. 589 ЦКУ).
Відповідно до ст. 512 ЦКУ кредитор у зобов’язанні може бути замінений, зокрема іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
При цьому ст. 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також ст. 517 ЦКУ передбачено, що первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс), відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).
Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені у п. 164.2 ст. 164 Кодексу.
Крім того, доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковуються, визначено ст. 165 Кодексу.
Зауважуємо, що кожний конкретний випадок оподаткування доходу, отриманого фізичною особою доходу у вигляді повернення товариством зобов’язань за кредитним договором, слід розглядати з урахуванням документів (умов договорів), що стосуються цієї справи.

Зустріч з громадськістю та підприємцями Мостиського району
Мостиским відділенням  Городоцької ОДПІ було проведено зустріч  з громадськістю  та підприємцями району  в рамках розмови запитання-відповіді
Надаємо перелік  актуальних запитань
 Запитання : ЧИ ПРО НЕСПРАВНІСТЬ РРО ПОВІДОМЛЯЙТЕ КОНТРОЛЮЮЧИЙ ОРГАН
Відповідь:Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані при виявленні несправностей реєстратора розрахункових операцій, а також пошкодження засобів контролю протягом робочого дня, в якому виявлено #несправності чи #пошкодження, письмово або засобами електронного зв’язку в довільній формі повідомити центр сервісного обслуговування, а також протягом двох робочих днів після дня виявлення несправностей чи пошкодження письмово або засобами електронного зв’язку в довільній формі повідомити про це контролюючий орган, у якому суб’єкт господарювання зареєстров
 аний платником податків.
Нормами зазначеного Закону не передбачено відповідальності до суб’єкта господарювання при не повідомленні контролюючого органу про виявлення несправностей РРО, а також пошкодження засобів контролю.
Зауважимо, що за не проведення розрахункових операцій через РРО застосовуються фінансові санкції, передбачені до п. 1 ст. 17 Закону.


 Запитання : ЩОДО НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТА ПЕНІ ЗА НЕСВОЄЧАСНУ СПЛАТУ УЗГОДЖЕНОГО ГРОШОВОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ.
 Відповідь :Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129#Податкового_кодексу_України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) пеня нараховується після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ;
б) при нарахуванні суми грошового зобов’язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із ПКУ.
Нарахування пені закінчується зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань (пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПКУ).
У разі часткового погашення #податкового_боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку (п. 129.3 ст. 129 ПКУ).
Пеня, визначена пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки #Національного_банку_України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п. 129.4 ст. 129 ПКУ).
Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків (п. 131.1 ст. 131 ПКУ).
Згідно з п. 131.2 ст. 131 ПКУ при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов’язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої п. 131.2 ст. 131 ПКУ черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному п. 131.2 ст. 131 ПКУ.
Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки (п. 131.3 ст. 131 ПКУ).

 Запитання :ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ДОПОМОГИ НА ЛІКУВАННЯ ТА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ .
 Відповідь:Державна фіскальна служба України листом від 19.08.2016 р. N 18024/6/99-99-13-02-03-15 роз’яснила порядок оподаткування допомоги на лікування та медичне обслуговування платника податку.
Відповідно до ст. 36 Закону_України від 19 листопада 1992 року N 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров'я" громадяни України можуть направлятися для лікування за кордон у разі необхідності надання того чи іншого виду медичної допомоги хворому та неможливості її надання в закладах охорони здоров'я України.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV#Кодексу, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з пп. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку, у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів, за рахунок коштів його роботодавця, за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.
Норми пп. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу можуть бути застосовані роботодавцем за наявності відповідних підтвердних документів, що підтверджують цільовий характер надання грошових коштів на оплату лікування або медичного обслуговування (в разі здійснення попередньої оплати таких послуг) або факт надання послуг з лікування або медичного обслуговування платника податку (якщо оплата здійснюється після надання таких послуг).
Такими підтвердними документами можуть бути документи, що підтверджують потребу #фізичної_особи - платника податку в лікуванні та медичному обслуговуванні (зокрема, наявність та характеристики хвороби, травми, отруєння, патологічного стану платника податку), документи про надання таких послуг, що ідентифікують постачальника послуг та платника податку, якому надаються такі послуги, обсяги та вартість таких послуг: договори, платіжні та розрахункові документи, акти надання послуг, інші відповідні документи залежно від необхідного лікування або медичного обслуговування, хвороби та її стану.
Відповідно до пп. 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Кодекс не визначає відмінностей в оподаткуванні податком_на_доходи_фізичних_осіб та військовим збором сум допомоги для оплати вартості таких послуг в Україні або за кордоном.
Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 N 4, під ознакою доходу "143" відображається дохід у вигляді коштів або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів, зокрема, його роботодавця.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Разом з тим, постановою Кабінету_Міністрів_України від 22 грудня 2010 року N 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, відповідно до п. 14 розділу I якого матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, не є базою нарахування єдиного внеску.


Практикум (тренінг) щодо  питання зарахування від»ємного значення ПДВ у рахунок сплати грошового або боргу.
Мостиське відділення Городоцької ОДПІ при проведенні практикуму(тренінгу) боло доведено суб»єктам  підприємницької діяльності у Мостиському районі , що Державна_фіскальна_служба_України листом від 09.08.2016 р. N 8394/Б/99-99-15-03-02-14 надала роз'яснення щодо можливості зарахування від'ємного значення ПДВ у рахунок сплати грошового зобов'язання та/або зменшення суми податкового боргу з інших платежів.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 Кодексу передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Кодексу (далі - реєстраційна сума) на момент отримання контролюючим органом податкової_декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує реєстраційну суму, обчислену на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного_бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, Кодексом чітко визначено, що від'ємне значення ПДВ, розраховане платником за результатами звітного (податкового) періоду, за заявою платника може бути задеклароване, в частині, що не перевищує реєстраційну суму на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, до бюджетного відшкодування:
на поточний рахунок платника_податку;
у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Таким чином, у разі відсутності у платника податку на дату подання ним податкової звітності з ПДВ податкового боргу з цього податку такий платник має право задекларувати суму від'ємного значення #ПДВ, сформовану за результатами такої податкової звітності, до бюджетного відшкодування в рахунок сплати грошових зобов'язань та погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
Таке бюджетне відшкодування сум ПДВ здійснюється після узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами перевірки

Круглий стіл з підприємцями  району
Мостиским відділенням  Городоцької ОДПІ було проведено зустріч  з громадськістю  та підприємцями району  в рамках розмови запитання-відповіді
Надаємо перелік  актуальних запитань

Запитання :ЯКЩО ЗМІНИЛАСЯ НАЗВА ВУЛИЦІ, ПОВІДОМЛЕННЯ ЗА ФОРМОЮ № 20-ОПП ПОТРІБНО ПОДАТИ ДО КОНТРОЛЮЮЧОГО ОРГАНУ.
Відповідь :Відповідно до п. 63.3 ст. 63, п.66.5 статті 66Податкового_кодексу_України (далі – Кодекс) платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
У разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік, крім змін, які вносяться до Єдиного_державного_реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр), та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний подати контролюючому органу, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів.
Згідно з п. 66.1 ст. 61 Кодексу підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема, інформація органів державної реєстрації та документально підтверджена інформація, що надається платниками_податків.
Відповідно до положень Кодексу процедури обліку об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, визначені розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві_юстиції_України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі – Порядок).
Пунктом 8.5 розд. VIII Порядку встановлено, що у разі зміни відомостей про об’єкт оподаткування, зокрема його місцезнаходження, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об’єкт оподаткування. У повідомленні зазначаються нове та попереднє значення реквізиту, який змінився.
Оскільки відомості про об’єкти оподаткування не включаються до Єдиного державного реєстру, а інше достовірне джерело інформації про об’єкти оподаткування відсутнє, то платник податків, у разі зміни відомостей про місцезнаходження об’єкта оподаткування, у тому числі внаслідок перейменування міста, вулиці інших топонімів, повинен надати до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за ф. № 20-ОПП з оновленою інформацією про об’єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни. Таке повідомлення подається протягом 10 робочих днів з дня виникнення змін у даних. При цьому у разі, якщо такі зміни підлягають державній реєстрації, то початком перебігу 10-днного строку є дата державної реєстрації змін.


Запитання:ОПОДАТКУВАННЯ СПАДЩИНИ ЗА ПРАВОМ ПРЕДСТАВЛЕННЯ
Відповідь:Державною_фіскальною_службою_України листом від 10.08.2016 р. N 8456/В/99-99-13-02-03-14 надано роз’яснення щодо оподаткування спадщини за правом представлення.
Статтею 1216 Цивільного_кодексу_України (далі - ЦКУ) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦКУ).
Статтею 1266 ЦКУ визначено спадкування за правом представлення.
Так, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи у дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 розділу IV ПКУ, якою встановлено різні ставки для оподаткування доходу платника податку, одержаного у вигляді спадщини, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та їх резидентського статусу.
Так, за нульовою ставкою податку_на_доходи_фізичних_осібоподатковується, зокрема, вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення (пп. "а" пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 ПКУ).
Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Водночас відповідно до пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 ПКУ вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою 5 відс., встановленою п. 167.2 ст. 167 ПКУ.
Відповідно до п. 174.3 ст. 174 ПКУ особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Об'єктом оподаткування військовим_збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV ПКУ (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи визначені у статті 171 ПКУ (пп. 1.5 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (пп. 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Отже, дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий платником_податку (спадкоємцем) (у т. ч. за правом представлення), який не є членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Запитання :Випадки та підстави для скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій

Відповідь:Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари або послуги, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547.
Відповідно до вимог Порядку скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) відбувається у випадках, якщо:
1) суб’єктом господарювання подано заяву про скасування реєстрації РРО за формою № 4-РРО;
2) вичерпано строк служби РРО, визначений у паспорті РРО;
3) закінчилися визначені законодавством строки експлуатації РРО;
4) РРО застосовується не за сферою застосування, визначеною Державним реєстром РРО;
5) виявлено невідповідність модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО;
6) установчі документи суб’єкта господарювання згідно із судовим рішенням визнано недійсними;
7) наявне судове рішення про ліквідацію суб’єкта господарювання - банкрута;
8) наявне судове рішення щодо припинення суб’єкта господарювання, що не пов’язане з банкрутством;
9) суб’єкт господарювання - фізична особа - підприємець померла, а також у разі оголошення такої особи померлою, визнання недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності;
10) в органах фіскальної служби наявні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації припинення суб’єкта господарювання;
11) викрадено РРО;
12) змінено власника РРО;
13) наявне судове рішення про визнання недійсним договору оренди господарської одиниці.
Скасування реєстрації РРО на підставах, визначених у пунктах 1, 11 та 12, здійснюється за заявою суб’єкта господарювання, а на підставах, визначених у пунктах 2–10 та 13, може здійснюватися за заявою суб’єкта господарювання або примусово за рішенням органів фіскальної служби за місцем реєстрації РРО.

 

Запитання :Порядок оподаткування ПДВ  операцій з надання послуг з гарантійного ремонту товарів

ВІдповідь:Відповідно до Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території Україні, та ввезення товарів на митну територію України.
При отриманні платником податку товару для здійснення гарантійного ремонту та, відповідно, подальшого повернення (передачі) його власнику (споживачу) після проведення такого гарантійного ремонту не відбувається операції з постачання товарів.
Отже, при здійсненні платником податку операції з повернення (передачі) власнику (споживачу) товару після проведення гарантійного ремонту об’єкта оподаткування ПДВ не виникає, а тому, обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у такого платника за вказаною операцією відсутній.
При цьому операції платника податку з надання послуг із проведення гарантійного ремонту товарів є об’єктом оподаткування ПДВ. База оподаткування таких операцій визначається виходячи із вартості таких послуг, які оплачуються виробником товарів, щодо яких проводився гарантійний ремонт.

Зустріч з громадськістю та підприємцями Мостиського району

Мостиским відділенням  Городоцької ОДПІ було проведено зустріч  з громадськістю  та підприємцями району  в рамках розмови запитання-відповіді
Надаємо перелік  актуальних запитань


Запитання:Подати заяіу для відмови від спрощеної системи оподаткування з 4-го кварталу цього року необхідно до 20.09.2016 року.
Відповідь:Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів.
Заява про відмову від спрощеної системи оподаткування підприємцями-платниками єдиного податку подається до територіального органу ДФС за місцем податкової адреси платника податків – фізичної особи не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року).
Водночас платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп (перша група – 300 тис. грн протягом календарного року, друга – 1,5 млн грн) та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого пп. 3 п. 291.4 Податкового кодексу України (перша група – 300 тис. грн протягом календарного року, друга – 1,5 млн грн), платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (5 млн грн протягом календарного року) з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 Податкового кодексу України (повинні здійснювати виключно у грошовій формі – готівковій або безготівковій), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку (перша група – взагалі не використовує працю найманих осіб, друга група – одночасно не перевищує 10 осіб), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у п.п. 1 або 2 п. 291.4 Податкового кодексу України відповідно, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
Нагадуємо, що подати заяву для відмови від спрощеної системи оподаткування з IV кварталу 2016 року необхідно до 20 вересня 2016 року включно.

Запитання:ПІДТВЕРДЖУЮЧІ ДОКУМЕНТИ ДЛЯ РЕЄСТРАЦІЇ ПЛАТНИКА ПДВ НА ПАПЕРОВИХ НОСІЯХ
Відповідь:Згідно з п. 183.8 ст. 183 розділу V Податкового кодексу України (далі – ПКУ) контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа або не відповідає вимогам, визначеним ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 ПКУ, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із ст. 184 ПКУ, а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пп. 183.1, 183.3 – 183.7 ст. 183 ПКУ.
Підпунктом 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 розділу I ПКУ встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема, для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
При цьому контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження (п. 73.3 ст. 73 розділу II ПКУ).
Враховуючи зазначене, особа, яка подала реєстраційну заяву за ф. №1-ПДВ засобами електронного зв’язку в електронній формі, у разі необхідності, подає підтверджуючі документи на паперових носіях до загального відділу контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).


Зпитання: Земельна ділянка надана засновником фермерському господарству- хто платить податки.
Відповідь Плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).
Згідно із статтею 269 та 270 ПКУ платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.
Оскільки платником земельної ділянки є власник земельної ділянки, то фізична особа (засновник фермерського господарства), що отримала правовстановлюючий документ на земельну ділянку, в якому визначено цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, сплачує земельний податок за вказану земельну ділянку. Нагадаємо, що нарахування фізичній особі (громадянину) сум земельного податку проводиться контролюючими органами, які видають податкові повідомлення-рішення платникові до 1 липня поточного року (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).

 

Умови для обрання касового методу податкового обліку
Мостиське відділення Городоцької ОДПІ повідомляє, що відповідно до п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.
Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов’язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.
Крім цього, датою виникнення податкових зобов’язань при постачанні товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом (п. 187.7 ст. 187 ПКУ).
Також за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб’єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (п. 187.1 ст. 187 ПКУ).
Згідно з п. 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ тимчасово до 01.07.2017, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.
Зауважимо, що норма п. 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у п. 187.1 ст. 187 та п. 198.2 ст. 198 ПКУ, припадає на звітні (податкові) періоди з 01.01.2016 до 01.07.2017.
Нагадаємо, що касовий метод – це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).


АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА "ЄДИНЕ ВІКНО" - ОДНА З ЧОТИРЬОХ СИСТЕМНИХ МИТНИХ РЕФОРМ
Впровадження автоматизованої системи «Єдине вікно» – важлива складова у реформуванні митниці із запровадженням якої з’явилася можливість значно зменшити час митного оформлення вантажів та сконцентруватися на тих оформленнях, які мають високій ступінь ризику.
Це програмно-апаратний комплекс, який інтегровано працює з програмним забезпеченням декларантів,а також дозволяє різним службам контролю та митницям в автоматичному режимі обмінюватися інформацією про вантаж, який проходить через кордон України і про результати його державного контролю. Таким чином, спростивши процес подачі документів для декларантів.
Нагадаємо, що функціонування на митницях автоматизованої системи «Єдине вікно» розпочалось з 1 серпня 2016 року.

Зустріч з громадськістю та підприємцями Мостиського району

Мостиским відділенням  Городоцької ОДПІ було проведено зустріч  з громадськістю  та підприємцями району  в рамках розмови запитання-відповіді
Надаємо перелік  актуальних запитань


Запитання :Підприємці-спрощенці зобов’язані зберігати первинні документи не менше трьох років
Відповідь:, Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі – ПК) платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відтак платники зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 ПК, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання – з передбаченого Податковим кодексом України граничного терміну подання такої звітності (абз. перший п. 44.3 ст. 44 ПК).
При заповненні податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця використовуються дані Книги обліку доходів або Книги обліку доходів та витрат, тому їх показники у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 ПК повинні бути підтверджені первинними документами, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно із п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.
Отже, ФОП – платники єдиного податку зобов’язані забезпечити зберігання первинних документів, на підставі яких заповнювалися дані книги обліку доходів або книги обліку доходів та витрат, що використовувалися для складання податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, або інші первинні документи, які використовуються для складання податкової звітності по іншим податкам і зборам – у разі їх сплати. Такі первинні документи зберігаються не менш як 1095 днів з дня подання податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця або іншої податкової звітності, для складення якої вони використовуються.
Радимо платникам бути відповідальними та уважними, адже за незбереження первинних документів до платників єдиного податку можуть бути застосовані штрафи відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК. Не забезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПК строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПК, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн.
Варто пам’ятати і те, що згідно з п. 297.3 ст. 297 ПК платник єдиного податку виконує передбачені ПК функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
За відсутності первинних документів на товари (роботи, послуги), придбані платником єдиного податку та у разі виявлення факту щодо неутримання ним податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу громадянам до такого підприємця – спрощенця застосовуються штрафні санкції, як до податкового агента, передбачені п. 127.1 ст. 127 ПК, та на суму податкового боргу нараховується пеня після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов’язання згідно з п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК.
 Запитання :ОСОБЛИВОСТІ СПЛАТИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ ЗА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ У ВЛАСНОСТІ МАЛОЛІТНІХ ТА НЕПОВНОЛІТНІХ ДІТЕЙ
Відповідь: Відповідно до статей 269 та 270 Податкового кодексу (далі – ПК) України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відтак статтею 6 Сімейного кодексу (далі – СК) України від 10 січня 2002 року №2947-ІІІ зі змінами та доповненнями визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника (стаття 14 СК).
Згідно із пунктом 99.2 статті 99 ПК грошові зобов’язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.
Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/ неповнолітні у разі невиконання грошових зобов’язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов’язань та/або податкового боргу.
Відповідно до пункту 1 статті 34 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV зі змінами та доповненнями повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Зауважимо, що статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Перелік категорій фізичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, визначено у пункті 281.1 статті 281 ПК, але пільги щодо сплати земельного податку для малолітніх та неповнолітніх дітей не передбачені.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК).
Отже, земельний податок за земельні ділянки, що знаходяться у власності малолітніх та неповнолітніх дітей, нараховується на загальних підставах, і сплачується батьками, опікунами або самими малолітніми та неповнолітніми дітьми за допомогою батьків чи піклувальників.

Запитання :ОСОБЛИВОСТІ РЕЄСТРАЦІЇ ПЛАТНИКІВ ПДВ
Відповідь:Суб'єкти господарювання (далі – СГ) – як юрособи, так і фізособи-підприємці – реєструються як платники ПДВ в обов'язковому або добровільному порядку.
СГ зобов'язаний реєструватися платником ПДВ, якщо загальна сума оподатковуваних постачань товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяця сукупно перевищує 1 млн грн.
Для того щоб розрахувати цю суму, слід пам'ятати, що: до оподатковуваних постачань належать постачання товарів (послуг), що оподатковуються ПДВ за ставками 0%, 7%, 20%, а також звільнені від оподаткування ПДВ. Операції, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, до розрахунку оподатковуваних постачань не включаються.
Суб'єкт господарювання може реєструватися платником ПДВ добровільно – якщо загальна сума оподатковуваних постачань у нього становить менше 1 млн грн або якщо оподатковуваних постачань у нього ще не було, але при цьому він уважає за доцільне стати платником ПДВ.
Для реєстрації платником ПДВ потрібно подати до органу ДФС за місцем своєї реєстрації реєстраційну заяву за формою № 1-ПДВ.
Реєстраційна заява подається в такі строки:
- якщо ПДВ-реєстрація обов'язкова – не пізніше 10-го числа календарного місяця, що настає за місяцем, у якому обсяг оподатковуваних операцій перевищив 1 млн грн. Наприклад, якщо зазначений обсяг був перевищений у серпні, то реєстраційну заяву потрібно подати не пізніше 10 вересня;
- якщо ПДВ-реєстрація добровільна – не пізніше ніж за 20 календарних днів (далі –- к. д.) до початку податкового періоду, з якого СГ уважатиметься платником ПДВ. Наприклад, якщо СГ бажає зареєструватися як платник ПДВ з 01.10.16 р., то заяву потрібно подати не пізніше 10.09.16 р.;
- при переході з єдиного податку (далі - ЄП) без окремої сплати ПДВ на загальну систему оподаткування, якщо ПДВ-реєстрація:
- обов'язкова – не пізніше 10-го числа першого календарного місяця, у якому платник перейшов на загальну систему оподаткування;
- добровільна – не пізніше ніж за 20 к. д. до початку періоду, з якого СГ уважатиметься платником ПДВ;
- при переході з першої та другої груп платників ЄП, а також з третьої групи за ставкою 5 % на сплату ЄП за ставкою 3 % (яка передбачає окрему сплату ПДВ) – не пізніше ніж за 15 к. д. до початку календарного кварталу, з якого застосовуватиметься ставка ЄП 3 %;
- при переході із загальної системи оподаткування на сплату ЄП за ставкою 3 % – не пізніше ніж за 15 к. д. до початку кварталу, з якого СГ буде платником ЄП за ставкою 3 %.
Реєстраційна заява в паперовій формі подається особисто фізособою-підприємцем, а від імені юрособи – її безпосереднім керівником або представником. Особи, які подають реєстраційну заяву, повинні мати при собі документи, що посвідчують особу та їх повноваження.
Реєстраційна заява може подаватися і в електронній формі, якщо СГ уклав договір з ДФС пре визнання електронних документів.
Також реєстраційна заява про добровільну ПДВ-реєстрацію може бути подана держреєстратору як додаток до реєстраційної картки, яка подається для держреєстрації СГ. У цьому випадку електронну копію реєстраційної заяви держреєстратор передає до органу ДФС