• Мостиська районна рада

    офіційний веб-сайт

  • Прапор Мостиська

Щоб правильно нарахувати податкове зобов’язання з подальшого продажу імпортного товару

Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
- газу, який постачається для потреб населення.
Для товарів, придбаних на митній території України або ввезених на митну територію України, ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність, тобто ціна, зазначена в договорі на придбання товару (контрактна вартість).
Отже, з метою нарахування податкових зобов’язань при подальшому постачанні раніше імпортованих товарів ціна придбання таких товарів визначається на дату переходу прав власності на такий товар за ціною, зазначеною в договорі на придбання товару (контрактною вартістю).
 
Пройшло три роки: „cпецрежимник” змінює напрям використання необоротних активів
24.10.2016
Згідно з п. 5 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (далі – Порядок №21), платники податку, які згідно зі ст. 209 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) застосовують спеціальний режим оподаткування ПДВ, крім податкової декларації з ПДВ (далі – декларація) із позначкою «0110», подають декларацію з позначкою «0121»/«0122»/«0123», яка є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування ПДВ, встановленого ст. 209 ПКУ.
Коригування податкового кредиту відображається у рядку 13 декларації. Підпунктом 4 п. 4 розділу V Порядку №21 передбачено, що коригування податкового кредиту під час зміни напряму використання товарів/послуг, необоротних активів проводиться виходячи з балансової (залишкової) вартості необоротних активів і вартості залишків товарів. Таким чином, коригування (перерозподіл) податкового кредиту відбувається в тому періоді, у якому змінився напрям використання товарів/послуг, необоротних активів.
Отже, при зміні напряму використання товарів/послуг, необоротних активів, в тому числі, якщо з періоду придбання таких товарів/послуг, необоротних активів минуло 1095 днів, сума податкового кредиту, відображена в рядку 10.1 декларації з позначкою «0110» відображається у рядку 13 декларації з позначкою «0110» зі знаком «-», а в декларації з позначкою «0121»/«0122»/«0123» зі знаком «+», виходячи з балансової (залишкової) вартості необоротних активів та вартості залишків товарів, що використовуються чи підлягають використанню в сільськогосподарському виробництві.
 
Звітуємо про закордонне відрядження: вид валюти
24.10.2016
Порядок відрядження за кордон визначено у розділі ІІI Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (далі – Інструкція).
Згідно з п. 5 розділу IІІ Інструкції підприємство, що відряджає працівника у відрядження за кордон, забезпечує його грошовими коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом) в національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті.
Відповідно до п. 17 розділу ІІІ Інструкції після повернення з відрядження працівник зобов’язаний до закінчення п’ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження (далі – Звіт). Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із Звітом) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у грошових одиницях, в яких було надано аванс, у встановленому законодавством порядку.
Якщо під час службових відряджень відряджений працівник отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи).
Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний надати Звіт за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 №841 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання». Разом із Звітом подають документи (в оригіналі), що підтверджують вартість оплачених витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, платіжною карткою, безготівковим перерахунком).
Враховуючи викладене вище, сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно зі Звітом) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у грошових одиницях, в яких було надано аванс, у встановленому законодавством порядку. При цьому Звіт складається підзвітною особою, що отримала такі кошти на підприємстві, у валюті держави, до якої відряджався працівник, або у вільно конвертованій валюті.
 
Зняття з обліку фізичних осіб як платників податків у разі припинення підприємницької діяльності
24.10.2016
Процедура зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах визначена п.11.22 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.
Підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.
Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Контролюючий орган може призначити та провести документальну перевірку такої фізичної особи - платника податків за наявності підстав та з урахуванням строків давності, передбачених Податковим кодексом України.
Оподаткування операцій з продажу цінних паперів
24.10.2016
Відповідно до Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають.
Різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, визначаються відповідно до статті 141 Кодексу.
Зокрема, фінансовий результат від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів до оподаткування податкового (звітного) періоду платника податку підлягає коригуванню:
- збільшується на суму від’ємного фінансового результату;
- зменшується на суму позитивного фінансового результату.
Платники податку на прибуток ведуть окремий податковий облік операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів з дотриманням положень національних стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та окремо визначають загальний фінансовий результат від таких операцій.
Крім того, в додатку ЦП до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 збиток та прибуток від операцій з купівлі-продажу різних видів цінних паперів відображається в цілому в рядку 4.1.3 РІ (фінансовий результат від продажу та інших способів відчуження цінних паперів (рядок 01-рядок 02- рядок 03).
Роз’яснення щодо відображення доходів та витрат, пов‘язаних з продажем та придбанням цінних паперів надано листом ДФС України від 08.09.2016 р. № 19389/6/99-99-15-02-02-15.
Сплата земельного податку за паї, передані в оренду єдиннику
24.10.2016 - Головне управління ДФС у Харківській області
Відповідно до п. 281.3 ст. 281 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) від сплати земельного податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.
Водночас п. 292 прим. 1.1 ст. 292 прим. 1 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
У п. 292 прим. 1.3 ст. 292 прим. 1 ПКУ передбачено, що підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.п. 288.2, 288.3 ст. 288 ПКУ).
Отже, фізичні особи – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) звільняються від сплати земельного податку за земельні частки (паї), що передані в оренду платнику єдиного податку четвертої групи на підставі договору оренди.